ІНТЕРВ’Ю З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ
ГРИЦЬКОМ БЕДИКОМ
«Український фестиваль – найважливіша подія в українському календарі Монреаля» – вважає його президент Грицько Бедик. З ним важко не погодитися, бо фестиваль, як ніяка інша подія гуртує і єднає не лише українців Квебеку, Монреаля, але й українців, розкиданих долею по світу, даруючи зустріч саме у Монреалі, саме на фестивалі. Спілкуючись, розважаючись, відпочиваючи, куштуючи українські страви, слухаючи українську музику, ми знову і знову відчуваємо нашу приналежність до єдиної родини і з гордістю повідомляємо Монреалю і всьому світу:
МИ УКРАЇНЦІ!
- Пане Грицьку, цьогоріч Український фестиваль у Монреалі офіційно досяг повноліття – 18-и святкових, ярмарково-барвистих, голосистих, танцювальних років! Чи буде з цієї нагоди якась особлива програма?
– Будуть, точніше сказати, деякі зміни. У зв’язку з ремонтом наш український парк закритий, отже ми перенесли свято у парк Beaubien, що між 9 і 6 авеню. Програма, як і щороку, обіцяє бути цікавою і різноманітною. Серед концертних цікавинок – виступ українського оркестру «Козак-систем» з Києва. Я мав нагоду бачити його у Нью-Йорку. Прекрасно грає! З Києва також повинна приїхати співачка Олеся Синчук, буде Канадська капела бандуристів, Софі Фрейзер – львів’янка за походженням, що нині живе у Флориді. Традиційно на фестиваль запрошені військові з України. Чекаємо на представників уряду провінції і Канади. У рамках фестивалю відбудеться показ чотирьох українських фільмів. Є гарна новина і для гурманів: цього року кількість кіосків зросте до 50-ти, тож їжі всякої – вареничків, ковбаски, капусти, голубців, шашлику та борщу – буде вдосталь.
- Фестиваль української культури в усі роки був популярний та проходив з успіхом, але відтоді, як Ви, пане Грицьку, стали його президентом, набув, як говорять в українській громаді, ще більшого успіху. Поділіться секретом, як з хорошого, зробити краще?
– Дякую громаді за таке визнання, але я лише продовжую те, що до мене робили інші. То не я поліпшив щось, а моя команда: комітет фестивалю з 30 людей та близько сотні добровольців.
- За що Ви вдячні своєму попереднику – колишньому президенту Українського фестивалю?
– Вдячний я не одному, а всім попередникам як за те, що мені передали міцну основу, свого роду фундамент фестивалю, так і за те, що майже всі колишні президенти і віце-президенти продовжують працювати на благо фестивалю, не залишають його.
- На Вашу думку, успіх заходу такого масштабу залежить більше від суми бюджету чи від професійності людей, які займаються його підготовкою й організацією?
– Безумовно, обидва ці фактори важливі. З одного боку, ми маємо підтримку спонсорів, зокрема УНО, місцевого уряду, Шевченківської фундації, великого спонсора родини Тимертей та головного спонсора – української каси «Дежарден», без найвагомішої допомоги якої, можливо, і фестивалю не було б. Ми завжди шукаємо нових спонсорів і за межами української громади. Успіх заходу, звичайно, залежить також від людей, бо без їх титанічної праці і альтруїстичного служіння українській громаді таке велике свято зробити неможливо.
- Назвіть, будь ласка, хто входить до складу комітету, та розкажіть про вклад волонтерів у підготовку свята.
Уляна Мисак – наш бухгалтер, Сильвія Балицька – режисер, Оксана Сеньків відповідає за концертну програму фестивалю, Дарія Козак – за декорацію сцени, а Марійка Суржиця вирішує питання щодо кіосків. Василь Грошко відповідає за логістику. Зважаючи на нове місце проведення нинішнього фестивалю, роботи в них побільшало, адже потрібно знайти місце для сцени, кіосків, наметів. Показом мод, медіа та маркетингом і показом фільмів опікується Тетяна Цьомко, Данило Іванський здійснює звязки з VIP- гостями, а Ольга Янішевська займається сайтом фестивалю.
За розміщення артистів, яких цього року буде чимало (лише у складі Канадської капели бандуристів 40 людей!), відповідає Петро Равський, а Андрій Мазепа зайнятий рекламою фестивалю на телебаченні. У VIP-тенті Розалін Ружитскі годуватиме та напуватиме спонсорів і артистів, Кевін Гефферт смажитиме ковбаски, Антоній Михалик варитиме вареники. Павло Голімбйовский відповідає за «Козак-паб», де гості фестивалю зможуть випити українських напоїв на будь-який смак. Координація роботи волонтерів у полі зору Оленки Прокопів, Тарас Гукало представлятиме невеликий павільйон української історії, де цьогоріч йтиметься про історію дружби французької й української громад від 1998 року. Ігор Черняєв допомагає відеоматеріалами, а Фредерік Дальфон – перекладами перекладами та фото. Марта Заборна готує хореографію на показ мод і тренує моделей. Активно нам допомагає Марійка Фармус і консультує Христина Козак. Олена Хом’якова опікатиме малечу в дитячому куточку. Ірина Хоменко – наша нова волонтерка. Вклоняюся усім цим людям за тяжку працю.
- Підготовча робота починається беспосередньо перед святом чи триває увесь рік?
– Під час фестивалю ми працюємо 18-20 годин на день, але сам фестиваль – то вже вінець роботи. Підготовка до події починається переважно у листопаді. Комітет збирається, аналізує всі більше і менше вдалі моменти останнього фестивалю, обговорює зміни, поправки на майбутнє. Далі маємо невеличкий перепочинок і в лютому знову беремося до роботи, вже виробляючи стратегію нового фестивалю. Збираємося раз на місяць, ближче до події – 2 рази, а потім і щотижня. Загалом, щоб підготувати такий великий захід, потрібно не менше 800 годин роботи. Коли лунають останні акорди фестивалю, я відчуваю щастя та гордість, що за будь-якої погоди і несподіванок, свято відбулося, тож титанічна робота кожного, причетного до успіху свята, була немарною.
- Найкращі традиції народжуються у процесі підготовки чи вже під час фестивалю?
– Деякі збереглися ще з часу його заснування, наприклад, благословення фестивалю. Звичайно, запроваджуються й нові, наприклад, показ мод чи запрошення на свято українських військових – традиція, підказана сумними подіями в Україні.
- Що для Вас особисто означає бути президентом Українського фестивалю в Монреалі?
– Це для мене велика честь. Я новий на фестивалі, а люди, що мене оточують, роками ним опікуються, тож щасливий бути з ними разом та зі своєю родиною, яка поряд зі мною. Вони співають у концерті, продають вареники і за стійкою бару працюють, якщо потрібно.
- Фестиваль української культури також відвідують неукраїномовні монреальці. Чи зростає їх кількість з року в рік?
– Приємно вам сповістити, що минулого року ми мали за три дні 25 тисяч відвідувачів, і тільки 6 тисяч з них українці. Решта – греки, італійці, ірландці, квебекуа, поляки.
- Яким Ви бачите Фестиваль у майбутньому?
– Процвітаючим, популярним і дуже потрібним для поширення інформації поміж інші народи про наші традиції, історію, культуру, про нашу боротьбу з одвічним ворогом та про надважливість існування вільної, незалежної, квітучої України в центрі Європи.
- Чи плануєте якісь кардинальні зміни чи нововведення?
– Великих змін поки що не буде. Цього року – тільки щодо складу виконавчого комітету, бо дехто вже хоче залишити фестиваль, а хтось, новий, приєднатися до команди. Плануємо також розширення комітету і нові посади.
- Пане Грицьку, залишається лише нагадати читачам, що офіційний сайт фестивалю, на якому гості чи волонтери можуть отримати необхідну інформацію, www.ukefestmontreal.org. та всім нам побажати гарної погоди у дні проведення свята 8-10 вересня 2017.
Автор Ольга Халаш
«Кожен фестиваль – це унікальний проект, особливість якого залежить від кожного члена команди, що вкладає свій талант, своє бачення і свій ентузіазм у спільну справу.»
«The festival is a joyous event celebrating friendships and all that is Ukrainian, I am proud to be associated as VP finance for the St. Volodymyr Cultural Association and Montreal Ukrainian Festival!»
«I can’t think of a better excuse for having a blowout 3 day party. Where everyone is invited Where you don’t have to be ukrainian to appreciate the rich culture and traditions. To enjoy the music – the singing – the dancing and of course the varenyky and kovbasa. Everybody wants to be ukrainian during the MUF weekend!!»
Maria Surzycia
